Напередодні тринадцятої річниці загальнонаціонального телеканала "Інтер" "День" поговорив з Єгором Бенкендорфом, виконавчим продюсером телеканала і людиною, яка всі ці 13 років була безпосереднім учасником і творцем історії телеканала.
— Чи відповідає процес розвитку та обличчя канала загалом вашим уявленням про те, якою має бути "перша кнопка країни"? Що конкретно на "Інтері" свідчить про це?
— Так, "Інтер", безсумнівно, був і залишається "першою кнопкою країни". Про це свідчать, насамперед, наші показники. Показники — це виражена в цифрах любов глядача до нас і ці цифри говорять, що нас люблять, нас дивляться. Що стосується саме "облич каналу" — нещодавно в нашій дружній родині з’явився — прекрасний і респектабельний ведучий Євген Кисельов. Не розповідатиму довго про його достоїнства — їх і так знають усі. Скажу лишень, що його поява підтверджує очевидний факт: "перша кнопка країни" — телеканал "Інтер" збирає найкращих! Уже зараз ми робимо новорічний проект "Козаки" з дотепними жартами від "95-го кварталу". Знімаємо в копродакшені з нашими партнерами декілька телевізійних фільмів і серіалів: "Червоні вітрила", "Паршиві вівці", "Все можливо", "Свати" — ці картини глядач нашого канала побачить наступного року. Активно розвивається напрям документального кіно та розважально-соціальний напрямок. Словом, ідей багато, а їхню реалізацію ви побачите на телеканалі "Інтер". Я впевнений у тому, що насамперед телебачення має відповідати головному принципові — нести в суспільство духовні, культурні цінності. Як-то кажуть, сіяти добро. Зараз ми в процесі підготовки до нового проекту, який з’явиться на Різдво. Скажу лише одне — це буде дуже тепла, добра й світла телепрограма, в якій у родинному колі ми будемо співати колядки, щедрівки. Також цього року, і ви про це дізнаєтеся першими, група "Інтеру" братиме участь у ралі "Париж —Дакар". Команда Андрія Цаплієнка братиме участь нарівні з представниками 80-х країн світу. Також хочу зазначити, що канали, які входять до U.A. Inter Media Group, такі наприклад, як НТН і К1, збільшили свою частку з 1% до 5% і з 2% до 3% відповідно. І незабаром, за моїм особистим переконанням, зможуть конкурувати з такими "старожилами" ринку як "1+1", "Новий канал", СТБ.
— На українців чекає складний виборчий період. Більшість ЗМІ, безперечно, зосередяться на політиці. І без того завантаженому політикою українському суспільству потрібна буде підтримка, ін’єкції "здорового" телепродукту. Наприклад, просвітницьких програм або розмов із інтелектуалами, яких в Україні, дякувати Богу, досить. Чи ставить "Інтер" перед собою цю проблему, і як її вирішуватиме?
— А чому одне повинно суперечити іншому? Наприклад, та ж "Велика політика" — це і політичне шоу і бесіда з інтелектуалом, яким, безсумнівно, є Євген Кисельов, і багато хто з гостей студії. Ми дійсно не хочемо перевантажувати нашого телеглядача політикою, якої, по-моєму, зараз більш ніж достатньо скрізь. Тому ми не плануємо запускати якихось щоденних додаткових політичних телепроектів. Щодо просвітницьких, ми маємо намір працювати в цьому напрямку, щоправда, поки що в нас немає точно намічених планів щодо того, що саме буде, в якому форматі.
— Ви згадали Євгена Кисельова, який нещодавно з’явився на "Інтері". Безперечно, українському глядачеві потрібні професійні журналісти в ефірі. Але яка ситуація щодо вирощування наших власних професіоналів? Адже талантів на українському телебаченні не бракує.
— Ми були б щасливі, якби в нас було більше журналістів такого рівня, як Євген Олексійович, і з радістю запрошували б їх на "Інтер". І свої кадри ми також вирощуємо. Для цього в нас є свій "інкубатор" із назвою "Інтершкола". Я гадаю, що вже дуже скоро результат нашої майже чотирирічної праці глядачі побачать на екранах.
— Нещодавно канал пережив черговий менеджерський катаклізм. Як зміняться орієнтири у зв’язку з цим?
— Мені здається, ми вчинили б не вірно й не професіонально, якби після зміни менеджменту канала відразу кинулися змінювати наші орієнтири. По-друге, було б помилково і неправильно їх змінювати щодо нашої аудиторії. У нас був і є єдиний орієнтир — глядач. І при будь-якому менеджменті орієнтири не зміняться. Ми були й залишимося родинним каналом, орієнтованим на якнайширшу глядацьку аудиторію.
— Останнім часом (у тому числі в зв’язку з виборами, які наближаються) звучать заклики до об’єднання медійного середовища. Але питання в тому, навколо чого об’єднуватися? Як повинна виглядати кооперація українських журналістів і ЗМІ? Яким має бути стрижень?
— Дійсно, зараз в усьому світі помітна тенденція до загального об’єднання. Створюються спілки і об’єднання робітників, лікарів і, в тому числі, журналістів. На мій погляд, головним принципом, стрижнем, як би це не банально звучало, мають бути — чесність, об’єктивність і професіоналізм у всьому, що вони роблять. Одне точно можу сказати — всі профспілки та інші організації, які нав’язуються медіа-співтовариству з боку держави, приречені на неповагу з боку професіоналів. Об’єднання має відбутися природним шляхом і навколо справжніх гуру професії, а не навколо невдах і медіа-чиновників.
— Щороку "День" організовує Міжнародний фотоконкурс і проводить фотовиставку, до висвітлення якої залучаються багато які телеканали, які таким чином об’єднуються навколо правдивого образу України та українців. Чи не вважаєте ви, що це красивий привід для кооперації?
— Абсолютно з вами згоден. Я вважаю, що саме любов до нашої країни — України та її громадян повинна бути основоположною для всіх і вся, що робить кожен із нас у цьому житті. В ефірі нашого телеканала, наприклад, у ранковому шоу в нас є рубрики — "Дивовижна країна". Як не сумно це звучить, але наші громадяни в своїй більшості, на жаль, не знають України, не уявляють які мальовничі місця, багатства таїть вона в собі. У цьому контексті я пригадую одну знакову в цьому сенсі ситуацію, яка розігралася в мене перед очима під час зйомок "Ігор патріотів". Під час перерви знімального процесу один із уболівальників Китаю опустив їхній національний прапор і, вочевидь, знічев’я почав бити ним по своїй нозі. У цей час до нього підбігла китаянка, яка схопила цей прапор і притискуючи його до свого серця, висловила цілковите обурення з приводу такого зневажливого поводження з національним символом. Мені здається, це яскравий приклад поваги й гордості за свій народ і свою країну. Щодо вашої щорічної фотовиставки, то наступного року ми обов’язково підтримаємо її!
Олена Рябець
